Історія школи
Бранепільська школа, її перші засновники
В багатьох містах і селах Київщини в розвитку шкільництва були свої певні особливості - не обійшлося без них і в Браному Полі.Якщо практично в усіх населених пунктах Богуславщини (навіть в самому Богуславі ) розвиток шкільництва стартував з однієї школи, то в Свято - Стефанівській парафії с. Бранного Поля в пореформену епоху було створено відразу дві школи. Документ, датований 1862 року, свідчить ,що «При сей церкви состоит два сельских приходских училища: А) Первое - заведенное с 1859 года местным священником Александром Буйницким и в оном обучаются 20 мальчиков и 18 девочек. Б)Второе - заведенное тем же священником с 1862 года в октябре месяце и в оном обучаются 30 мальчиков и 1 девочка под непосредственным руководством священника Буйницкого . Содержание ни от кого не получается»
Проте, далі внаслідок відсутності джерел фінансування дві школи таки були злиті в одну і ця єдина парафіяльна школа існувала в селі понад півстоліття - до радянського часу . Майже два десятиліття директором цієї школи був її засновник - о. Олександр Буйницький. Очевидно, пастир добре справлявся з виконанням обов'язків щодо керівництва школою - в 1862 році він був нагороджений архіпастирською подякою за « ревностное образование детей своих прихожан». Але нагороджували місцевого священика не тільки представники церковної влади , і не тільки з Києва. Наприклад, наступного 1863 року священик активно приймав участь у розкритті задумів польських повстанців -зокрема, надіслав київському губернатору зразки відозв керівництва повстанням. Про це було донесено імператору Александру II і цар особисто розпорядився нагородити священика особливою срібною медаллю на стрічці з кольорами державних кольорів. Увага російського монарха до провінційного пастиря привернула увагу і місцевої церковної влади. Отець Олександр неодноразово отримував подяки від імені київських митрополитів, а в 1872 році був нагороджений скуфією. З 1878 по 1887 рр. місцевою школою завідував священик о. Федір Корнилович Прісовський. Священик мав чималий педагогічний досвід , працюючи шкільним вчителем на Черкащині. Згодом він зайняв посаду інспектора Уманського духовного училища, де дослужився до чину надвірного радника. Вчительський та викладацький досвід священик застосовував і в Браному Полі. Вагомий слід у розвитку школи залишив і останній дореволюційний настоятель місцевої парафії - священик о. Григорій Прохорович Коломойцев. Починав він також вчителем - в селі Єлисаветці, що на Черкащині. Ставши священиком в Браному Полі, отримав чимало нагород від представників єпархіальної влади - набедреник,скуфію, камілавку - за «усердное попечение о своей церковноприходской школе » Далі він став протоієреєм, а в 1900 році на священика з Браного Поля звернули увагу і в Санкт-Петербурзі. Цього року священик отримав золотий нагрудний хрест від імені Священного Синоду РПЦ, а в 1906 р. - подарункове видання «Біблії » від імені того ж Синоду. Крім того, наставнику приходської школи було вручено і високу державну нагороду - орден св. Анни III ступеня.(Орден вручався за 25» літнє успішне завідування школою). На початку свого існування школа поміщалась в оселі священика - власне, саме тому їх було спочатку дві - за один раз всі школярі не поміщались в будинку настоятеля. Згодом навчальний заклад став розташовуватись в «доме, нарочито построенном прихожанами». Цей шкільний будинок простояв у селі до поч. індустріального XX ст.,коли замість нього з'явився новий — «построенный прихожанами с помощью от казны». Нова оселя для школи була наслідком прямої необхідності - адже число учнів майже постійно зростало. Якщо в 1870 р. тут навчалося 30 хлопчиків та 5 дівчаток, то в 1909 році їх було відповідно 70 та 15 осіб. З початку школа трималася на ентузіазмі духовенства і мирян, згодом мешканці села уклали угоду і стали щороку збирати для потреб школи по 40 крб.
На початку XX ст. школу утримували вже не тільки прихожани, але й Київська єпархіальна училищна рада, котра щороку надсилала до сільської школи 120 крб. Зміст навчально-виховного процесу. Програма навчання була нескладною. У програмі пропонувалося проводити навчання шість днів на тиждень, по три уроки щодня. Два перших уроки тривали з 8 до 12 години з півгодинною перервою. Останній урок відбувався з 14 до 17 години після обіду. Починався навчальний рік 1 жовтня, а закінчувався 1 квітня . Не відбувалося навчання протягом всього великоднього тижня, вихідними були і більшість православних свят. Припинялося навчання і на частину Великоднього посту, щоб учителі та учні могли безперешкодно поговіти.
«Программа церковно-приходских школах Киевской епархии» В состав обучения в церковноприходских школах обязательно должны войти следующие предметы: 1) чтение по славянской и гражданской печати, 2) Закон Божий, 3) арифметики, 4 ) русская история, 5 ) русский язык, 6 ) церковное пение. Расписание порядка ежедневных занятий: Понедельник 8-10 Закон Божий 10-12 Арифметика 2-5 читают и пишут Вторник 8-10 Русская история 10-12 Русский язык 2-5 читают и пишут Среда 8-10 Русский язык 10-12 Арифметика 2-5 читают и пишут Четверток 8-10 Закон Божий 10-12 Арифметика 2-5 читают и пишут Пятница 8-10 Русская история 10-12 Русский язык 2-5 читают и пишут Суббота 8-10 Закон Божий 10-12 Русский язык 2-5 Церковное пение.
Історія освітнього закладу села Бране Поле в XX столітті. Школа була в дерев'яній церкві, де жив і священик. Потім в 20 роках школу обклали цеглою, яку брали з розвалин маєтку графа Браницького. У шкільному музеї зберігається лист, якого знайшли у пляшці з під шампанського, яка була закупорена. Пляшка була замурована у стіну старої школи, яку валяли, щоб на тому місці побудувати нову. У листі розповідалось про капітальний ремонт шкільного приміщення, який був 
проведений у 1929 році сільською радою. В листі сказано, що ремонт зроблено такий: пересипано всі стіни, обкладені цеглою, встановлено нові вікна та двері, зроблено нову підлогу та обшальовок. Кошти на ремонт винайдено з самообкладання селян, які плати; сільськогосподарський податок за 1928 та 1929 рік. Цеглу добуто в 1927 році, від бувшого палацу Браницького через Медвинський Райвиконком, але в 1928 році при голові РВК Шевченко Павла, всю цілу цеглу бувший голова сільради Погрібняк Фанась передав до Дунайської цукроварні, на те було таке розпорядження РВК. Лист був написаний 13-го липня 1929 року в сільраді.
Директори школи. В 1930 році директором школи був Брухаль Дмитро Григорович, якого репресували і він не повернувся. Далі директором школи був Степанович Петро Григорович. Навчання в школі було семирічне. Вчитель географії - Йосип Григорович Приліпко. Павло Іванович викладав математику, Олександр Олександрович Коротченко -українську мову, Софія Йосипівна - вчитель першого та другого класів. Після закінчення війни 1941-1945рр. директором школи був Журавленко Микола Петрович, завучем - Любченко Марія Андріївна. В 1967 році було збудовано нове приміщення школи, яке існує і зараз. З 1961 року директором школи був Любченко Борис Іванович. Школа була добре оснащена технічним засобами навчання, наочністю. В 1975 році директором школи став Лікарчук Ігор Леонідович. В 1979 році- Лукашенко М.В., а через рік - Гречаний Борис Павлович , який започаткував створення у школі краєзнавчого музею. 3 1983 року директором школи працювала Мельниченко Лідія Павлівна (23 роки ). З 2005 року директор - Зубченко А.О. В 2007 році школа була реорганізована в навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів-дитячий садок». З 2011 року директор навчально-виховного комплексу Ляшенко Надія Вікторівна.
Багато років пропрацювали в Бранепільській школі вчителі: Любченко Марія Андріївна - вчитель математики та директор школи, Приліпко Улита Левківна, Литвин Софія Лаврівна - вчитель математики, Крачковська Антоніна Яківна - вчитель французької мови, Любченко Раїса Климівна - вчитель початкових класів, Омельяненко Галина Кирилівна – вчитель української мови та літератури, російської мови, Тимч
енко Марія Павлівна - вчитель російської мови, Ющенко Ніна Денисівна - вчитель початкових класів, Горпиненко Марія Порфирівна - вчитель початкових класів, Горпиненко Іван Петрович - вчитель фізичного виховання, Погрібняк Василь Родіонович - вчитель трудового навчання, Лисенко Надія Іванівна - вчитель української мови та літератури, Хацаюк Лідія Семенівна - вчитель початкових класів, Мельниченко Лідія Павлівна - вчитель математики, Черняшенко Наталія Василівна - вчитель хімії та біології, Малярчук Тетяна Миколаївна - вчитель зарубіжної літератури, Погрібняк Тамара Іванівна - вчитель української мови та літератури, Ляшенко Надія Вікторівна - вчитель початкових класів та заступник директора з навчально-виховної роботи, директор НВК, потім гімназії з 2021 року. Випускники часто відвідують стіни рідної школи, присвячують вірші своїм шкільним рокам, вчителям, однокласникам, односельцям.
