Поради на час воєнного часу

Внутрішньо переміщені особи.

Більшість українців були змушені покинути свої домівки та виїхати  в безпечніші місця, щоб врятувати себе та своїх дітей. Проте, навіть перебуваючи у відносній безпеці, тривожні думки не покидають: «А що ж далі?», «Я не знаю мови та поруч немає знайомих, як бути?», «А як там мої близькі, які залишилися в Україні?», «Чи повернусь я додому?» тощо.

 Людина, яка вимушено мігрувала, має певні психологічні особливості, що виражаються у специфічному світосприйнятті, пригніченості психічних функцій, наявності психологічного травмування (синдром свідка). У такий момент особа може опинитись один на один із кризою ідентичності, тобто вона нездатна прийняти нову реальність або, якщо прийняла її, не може адаптуватися до цього. 

Такому стану характерні:
•неадекватна самооцінка; 
•втрата перспективи та проблеми із плануванням; 
•відсутність відчуття повної безпеки;
підвищений рівень песимізму, •стримувати емоції стає важче; 
зміна соціальної активності; 
•поява безкомпромісних суджень і соціально-агресивної поведінки.

Необхідно зрозуміти, що це нормальна реакція нашого організму в період тривалого стресу. 

Проте психічна напруга довгий час може не покидати особу. Оскільки людина переконана в тому, що не може контролювати своє життя, вільно приймати рішення і втілювати їх. 

Тому для покращення свого внутрішнього емоційного стану та прискорення адаптації до нових умов рекомендовано:

прийняти ситуацію та нові обставини, зрозумійте, що так буде не завжди і війна точно закінчиться;
ваші емоції це окей, бо це нормальна реакція на ненормальні тривалі обставини;
якщо є потреба, то запишіться на місцеві мовні курси;
знайдіть місцеві інтернет-пабліки, щоб бути в курсі подій міста, де ви проживаєте;
намагайтеся більше бувати на свіжому повітрі — це і для здоров’я корисно, і так швидше познайомитеся з місцевістю;
приділяйте час собі (фізичні активності, заняття творчістю, медитації та ін.);
якщо є змога, допомагайте іншим (сусідам або близьким, чи взагалі незнайомим людям);
не відкладайте планування (почніть спочатку із планів на день, потім на тиждень і т. д.);
відслідковуйте свої емоції та відчуття (можна спробувати вести щоденник емоцій).

Галина Волошина, психологиня

Як вибудувати навчальний процес з травмованими дітьми?

Як не панікувати під час війни

Турбуючись про дітей, які страждають від наслідків війни в Україні, Міністерство освіти і науки у співпраці з дитячим психологом підготувало серію інформаційних матеріалів «Психологічна турбота від Світлани Ройз».

Під час військових дій діти є однією з найбільш вразливих категорій і потребують психологічної підтримки. На допомогу батькам та вчителям створено відеоінструкції та інфографіки, які містять рекомендації та практичні поради для батьків, що наразі:

• перебувають з дітьми в бомбосховищах та укриттях;
• пересуваються в інші міста;
• залишаються вдома та чекають на повернення рідних-героїв із зони бойових дій.

Ці відео – швидка «психологічна» допомога для дітей. Для них створено окрему сторінку на офіційному сайті МОН та на Youtube-каналі МОН.